Солодкий вишневий джем

Ми цілувались...Довго і пристрасно, стискаючи губи губами, прикусуючи один одному язика. Стояли і цілувались серед вуличного гаміру Амстердаму. Я не усвідомлювала, що робитиму це, коли виходила вранці із дверей потяга. Я досі уявити не могла, що це усе відбувається зі мною.

Поцілувавши тебе, героїня мого роману, відвела б очі, або ж лукаво пронизила ними твій погляд, мовляв:
« Наступну гру ведеш Ти!».

Потім вух торкнулися б довгі розмови про колишню, з якою чомусь не склалось. Я лишень знизила плечима, говорячи,- «Що часом нам треба більше часу ц усвідомлення того, з ким ми починаємо життя».

Ти важко зітхнув. А лише потім закурив сигарету. Ти знав прекрасно, що я тебе не втішатиму.

..ось ми сидимо у самісінькому серці Амстердаму, ти замовляєш собі міцний трунок, знову ж таки запалюючи сигарету.

« Ти надто багато палиш»,- кажу- « А ти надто мало їсти!».

Ще років п’ять тому, героїня моєї нової книжки навіть не народилася ю. Ніколи б не зупиняла час у подорожах і не хотіла б купувати квитки. Ніколи б не цілувалась на амстердамських мостах з колишніми, і не зводила з розуму теперішніх підкорювачів серця. Проте, тепер їй байдуже.  У вухах грає Radiohead, у голові паморичиться від думок, і вона досі вагається над рішенням.

Я часто уявляю як я запалюю сигарету. Довго і витончено, як справжня леді її палю. Допалюючи її до кінця, майже опікаючи собі кінчики пальців. Мені стає легше. Повертаючись до себе тішусь, що ніколи не мала такої шкідливої звички.

Натягую на себе теплий в’язаний светр, підкреслюю вуста, виходжу впевнено і гордо, закриваючи за собою двері. Сподіваюсь, що це була наша остання зустріч.

Ловлю таксі.

« В аеропорт, будь ласка »,- звертаюсь до водія. Мене проводжає дощ, хоча усі попередні дні Країну Свободи обпікало палюче сонце.

« Напиши мені, коли будеш на місці».

« Авжеж»,-подумки відповідаю я, вимикаючи телефон.

І нехай навіть забула у нього усі свої думки, переконання і піввласного світу. Не треба буде висилати поштою надії на щось, ти знаєш усе відбулось. Ти стала зрячою. І більше нічого не хочеш.

Літак відлітає, ти будеш вдома близько першої ночі.

Бувай, солодкий вишневий присмак амстердамської ночі, я більше не сумуватиму.

Закохуватись можна лише раз у житті по-справжньому, тому не марнуйте час і закохуйтесь у Італію.

Цього року вибір країни, у якій я хотіла провести літо був однозначним – Італія. Для мене це не країна, а закарбована у серці пам’ятка, яка вміщує у себе долину виноградників, найпрекраснішу архітектуру і найсмачнішу кухню. Місце, де ти забуваєш про час, правильне і збалансоване харчування, дзвінки до близьких. Тут хочеться  поставити все на паузу, відпочити від буденності, обов'язків і роботи.

Мій journey складався з декількох міст і містечок, включав в себе: Пескару, Рим, Ріміні, Сан-Маріно і Венецію. У Римі я була рік тому, але італійська  столиця настільки дивовижна і захоплююча, що хочеться сюди повертатись, вивчати її історію знову і знову з перших сторінок.

Першою зупинкою була Пескара, містечко на узбережжі Адріатичного моря, наповнене життям і туристами, які метушаться на вулицях, як мурашки.

Я зовсім не встигнула оглянути Пескару повністю, оскільки прилетіла у п'ятницю, а у суботу вранці ми з Віктором вже вирушили до Риму. Підтверджуємо однозначно і одноголосно, що пляжі там  чисті, гарні, а вода у морі теплесенька.

Рим – друга зупинка і у нас  лише два дні, щоби відкрити столицю, опинитись біля Собору Святого Петра, піднятися на верхівку святого місця і перейняти усю історію резиденції Папи Римського. Рим був швидким, шаленим, з не одним десятком пройдених кілометрів і не одним вимкненим будильником о 5 ранку. Рим щоразу  відкривається як щось нове, але одночасно, як давнозабута книжка на верхівці книжкової полиці. І жодного разу Рим вранці не буде таким, яким ти побачиш його увечері.

Переліт був з Кракова компанією ryanair до Пескари, натомість повертались ми з Венеції до Варшави. Квитки  в дві сторони обійшлись нам в 230 зл, враховуючи лише ручну поклажу і купівлю білетів за півтора місяці до поїздки. Бюджет на одну особу протягом усієї поїздки складав 120 євро. Нам вистачило абсолютно на все: ми смакували піцу і пили Aperol Spritz у Римі близько Пантеону, купували продукти у місцевих магазинчиках для вечері в Ріміні, їли морозиво біля Fontana di Trevi. Для студентів це був відпочинок від буденності, справ і навчального семетру. Ми познайомились з місцевими жителями, завітали на кавову фабрику і співали пісні Океан Ельзи з навстіж відчиненими вікнами авто, перетинаючи кордон між Італією і Республікою Сан-Маріно. 

Стосовно помешкання  була інша ситуація, тому що у Пескарі ми залишились у мого знайомого італійця, але вже у Римі ми бронювали готель на дві ночі, куди входив сніданок/ Bed & Breakfast Rome Vaticano Suite (готель), який розташовувався він недалеко від Резиденції Папи Римського. Ціна двомісного номеру - 95 євро. Варто теж пам’ятати про tax (додаткову оплату в кожній країні), іншими словами туристичний збір, який складав 3,50 євро за одну ніч. Тобто, ще 14 євро за дві особи до основної суми.

Рим – місто з вічною історією, яке включає в себе усі види міського транспорту, як і кожна європейська столиця. Але найвигіднішим транспортом є метро, оскільки купуючи 24 -годинний квиток за 7 євро, можна їздити в будь-який кінець міста без обмежень. Ми здебільшого ходили пішки, взяли квиток лише в останній день, щоб ввечері встигнути подивитись на вечірній  Рим і вранці повернутись до вокзалу Tiburtina, де на нас чекатиме FLIXBUS до Ріміні.

Ватикан – одне з найменших країн світу, в якому розміщені усі органи римсько-католицької церкви, включаючи в себе резиденцію Папи Римського. Історія Ватикану сягає 1929 року, коли згідно Латеранському договору Ватикан здобув свою незалежність. Назва держави походить від назви горба на якому вона збудована. Кордон між Італією і Ватиканом проходить крізь Площу Святого Петра. Власне саме з неї відкривається неперевершений вид на Собор Святого Петра, будівництво якого тривало понад 120 років. Архітекторами храму були такі італійські митці як Донато Браманте, Рафаель Санті, Бальдазаре Перуцці, Антоніо да Сангалло, Мікеланджело, Джакомо да Віньола, Джакомо делла Порта, Карло Мадерно, Лоренцо Берніні та інші.

Нам вдалося не тільки опинитися всередині Собору, але й піднятися на верхівку Сикстинської капели. Верхівка куполу зсередини розписана відомими фресками Мікеланджело. Красу просто не передати словами. Вхід на верхівку купола коштує 8 євро, якщо Ви плануєте піднятися сходами ( 551 сходинка перед Вами, тому будьте готові!) або ж піднятися ліфтом за 10 євро. Сикстинська капела щоденно відчинена для відвідувачів, проте є також винятки: день, коли обирають нового Папу Римського. Ми були дуже задоволені, що змогли доторкнутись до історії і побачити усе власними очима.

Після Риму наша поїздка включала в себе пляжі і відпочинок біля моря. Отож, ми планували їхати до Ріміні. Квитки FLIXBUSOM я купувала за 2 місяці до поїздки за мінімальними цінами. Квиток Рим – Ріміні коштував 39 зл. Їхали ми 4 години, за вікнами відкривались несамовиті пейзажі, я лиш встигала робити фото, щоб залишити пам’ятку до наступного приїзду в Італію. Оскільки наша подорож включала в себе різні міста, і ми як студенти подорожували без власного авто. Вирушаючи вранці з Риму за 4 години перед нами відкрились сонячні пляжі невеличкого містечка Ріміні. Вже там ми насолоджувались сонцем, теплим морем і пляжем. Місто досить туристичне, молодіжне, відносно невелике, але у кожній частині є відкриті безкоштовні пляжі, тому кожен обов’язково знайде щось для себе. У Ріміні ми вирішили скористатись з одного міжнародного профілю couchsurfing, який дуже популярний не тільки у Європі, але й на Україні також. Це міжнародний профіль, який дозволяє безкоштовно залишитись у когось вдома, але також в будь-який момент хтось може залишитись у тебе. Крім того, що ця сторінка дозволяє познайомитись з мешканцями міста,  пропонуючи різні фестивалі і заходи, які відбуваються на території, яку ти відвідуєш. Завдяки цьому мої подорожі завжди насичені емоціями і враженнями, а ті люди, у яких я можу залишитись намагаються показати життя правдивого мешканця країни. З ними завжди знайдеться про що поговорити, де краще поїсти, куди піти, а також буде можливість відкрити для себе країну зовсім з іншого боку. Кількість людей, у яких ми могли залишитись було небагато, крім тих, кому писала я, були теж ті, які пропонували мені ночівлю у себе вдома.Абсолютно безкоштовно. Тому ми вирішили залишитись у Андреа. Він -  корінний італієць, з містечка Gatteo, у якому ми залишились на наступні два дні. Його будинок знаходився 20 км від Ріміні, тому він запропонував забрати нас з Ріміні і разом поїхати до себе. Завдяки цій міжнародній сторінці я познайомилась з більшістю своїх друзів за кордоном. Ми разом готували домашню пасту і брускетту з помідорами. Андреа показав нам декілька диких пляжів в околиці Ріміні, про існування яких туристи навіть не здогадуються. Ми відвідали водоспад у містечку Gabicce Mare, а потім на одному з узбережжів Pesaro спробували PIADINU. Це одна з традиційних італійських страв Романського регіону. Запечений лаваш зі свіжими овочами і декількома краплями оливкової олії. Просто і смачно. Замовити можна майже в кожному закладі в Італії.

Наступного дня ми позичили автомобіль і вирушили до Сан-Маріно. Офіційна назва цієї країни найсвітліша республіка Сан-Маріно. Є однією з найменших держав після Ватикану і Монако. Сан-Маріно дуже маленьке за розміром, але вважається однією з найбагатших держав у світі. Цікавим фактом є те, що Сан-Маріно не виходить до Європейського Союзу та Єврозони, проте використовує євро як свою офіційну валюту.

Територія Сан-Маріно поділяється на 9 областей, так званих кастеллі. Аккуавіва, Борго-Маджоре, Доманьяно, К'єзануова, Монтеджардіно, Сан-Марино, Серравалле, Фаетано, Фйорентіно. Проїзджаючи серпантинову стежку до веж, я відкрила вікно автомобіля і просто не могла розглянути усю красу. Хоча потім переконалась, що найпрекрасніші краєвиди відкриваються на вершині гори.

Ми вирішили навіть зупинитись на декілька хвилин, сісти у одній з відкритих реставрацій і замовити Aperol Spritz і маргариту. Краса, що перехоплює подих. І саме там переконуєшся, що в такі моменти зупиняється час. Стосовно подорожі машиною до Сан-Маріно хотіла б додати лише те, що з Ріміні туди можна доїхати за півгодини. Варто лише пам’ятати про те, що більшість доріг у Італії платні і за перетин, так званого кордону, ми заплатили 2 євро. Варто звернути на трасі у напрямку Rimini Zud і перед Вами відкриється пряма дорога до Сан-Маріно. Крім того, також можна їхати автобусом з Ріміні до Сан-Маріно з головного вокзалу Ріміні. Поїздка в одну сторону буде коштувати 6 євро. Доступний розклад автобусів є на таблицях і маршрутах всередині вокзалу.

Венеція була останньою зупинкою нашої італійської подорожі. Житло у Венеції ми не бронювали, оскільки приїхали вранці, і у ввечері уже поверталися літаком до Варшави. На замітку туристам, раджу не бронювати житло у Венеції, оскільки це одне з найдорожчих міст Північної Італії. Краще забронювати апартаменти у містечку поблизу - Mestre. Там краще всього залишити також автомобіль на парківці, і доїхати до Венеції трамваєм або автобусом. Проїзд коштує всього лише 1,5 євро. Квитки краще купувати на зупинці у автоматах, або у водія. Ризикувати не варто, бо штрафи великі ( близько 60 євро).

Квиток Ріміні – Венеція коштував 35 зл, без жодних резервацій. Відмінність flixbus у Польщі та за кордоном досить велика, оскільки квитки у Польщі з Жешува чи Кракова до Варшави коштують значно дорожче, ніж у Італії чи Нідерландах. Усі квитки краще купувати заздалегідь, Ви матимете можливість заощадити близько 10-15 євро. Якщо рівняти ціну автобусу і потягу, ціна квитків на потяг удвічі дорожча, ніж на автобус. Так як поверталися ми з Венеції до Варшави, квиток до Аеропорту Тревизо ( з якого зазвичай летять лоукости ) з Венеції коштував 12 євро. Час подорожі близько 30-40 хвилин. Квиток можна придбати у водія, але теж є можливість купити на сторінці перевізника. Тоді можна заощаджуючи 2 євро, квиток коштуватиме 10 євро.

Я вже мала можливість відвідати Венецію минулого року взимку. Але дала собі обіцянку, що приїду сюди знову. Красу цього міста не можна вмістити в одне речення. Кожна вулиця, кожен канал, кожна площа варта того, щоби затриматись і затамувати подих. А площа Сан-Марко – найгостинніша вітальня Європи. Як на мене, одне з місць для освідчення, що могло б зробити конкуренцію Парижу і омріяній Ейфелевій вежі.

Вузенькі вулиці, незліченні кількість туристів і каналів, шум і гамір на міських площах, але барви, мозаїка і оригінальність архітектури міста дозволяє впевнено зазирнути в епоху Середньовіччя і Ренесансу, де звучить музика Антоніо Вівальді. Втомитись тут неможливо, бо прокидаючись вранці, тебе магнітом тягне до місць живої архітектури, просочених Венеціанською ностальгією.

А після, повернувшись до Варшави, я переконалась, що ця поїздка до сонячної країни точно не була останньою. Італія – це не країна, а почуття. І щоби відчути її, варто приїхати сюди  і віддатись наймилозвучнішій мові, найсмачнішій кухні і  найдивовижнішій архітектурі повністю. Італія не залишить байдужим нікого, лише відкриє навстіж руки і чекатиме на наступний візит.

Нічні розмови або які вони поцілунки, залишені на комірці твого светру.

 П’ятниця. Вечір. Ти сидиш напроти - замовляєш собі терпкий, кисло-солодкий наркотик.

За барною стійкою зустрічаєшся поглядом з дівчиною. Плануєш поцілувати її цього ж вечора.

Бути закоханим чи приреченим? Вирішувати Тобі.

 Цей колір бордо Тобі надто личить. У ньому ти схожий на гордого короля, за плечима якого не одне кооролівство. А поруч, звісно та, від якої хочеться шаленіти, коли тільки звучить її ім’я.

Реальність проста. Ти замовиш, звичайно ще один джин. Характерний для справжніх чоловіків, яким вже давно за тридцять. Зазирнеш в кишеню у пошуках ще однієї сигарети. Пізніше зустрінеш її на вулиці з розтертою губною помадою, кольору твого светру.

Між вами зав’яжеться розмова „типу гарно виглядаєш”.

„ Ти хочеш зі мною переспати?, - відповідаю,- знайди собі молодшу і більше адекватнішу. Я вже піду”.

Починається дощ, і ти як справжній чоловік зобов’язаний провести її додому. А вже наступного ранку ти не згадаєш нічого, окрім помади кольору твого улюбленого светру і телефонний номер, залишений на серветці.

#barcelona#2018#may

Іспанський weekend або як перевернути світ за 72 години.

Барселона потрапила до моєї скарбнички у 2018 році і за кількістю відвіданих країн посідає почесне 13 місце. Подорожі подібні до шоколадок, з’їси одну і хочеться спробувати наступну. І я переконуюсь в тому, що після повернення додому ейфорія від маршрутів ще довго залишається в моєму серці. І вже тоді, коли літак приземляється, його колеса торкаються землі, я знаю, що наступного місяця мене чекає нова поїздка. Нехай це буде дорога потягом до сусідньої околиці, нехай ціллю будуть не шалені вихідні, а лише свіжозмелена кава на світанку чужого міста. І саме в такі моменти життя наповнюється абсолютною палітрою своїх кольорів.

Іспанія – країна сангрії, фламенко, теплих пляжів і палаючих сердець іспанських чоловіків. Ще у грудні складаючи власний список країн, записуючи Іспанію я уявити не могла, що через півроку я перетну океан і переді мною відкриється незрівняний вид з іспанської Barcelonet’и. Країна, яка з легкістю здатна закохати у себе з першого погляду. Країна, у якій мистецтво Антоніо Гауді займає почесне місце не тільки у серцях іспанців, але кожного туриста, який її відвідає.

 Наша подорож з Монікою тривала  3 дні, ми встигнули зробити не одну тисячу кроків, пройшовши усі куточки Барселони, випити Estrell’u і з’їсти усі можливі різновиди фруктів, куплених на іспанській Бокерії.

Не передати словами, які враження мала я, коли виходила зі станції метро і за моїми плечима повстала неперевершена Sagrada Familiia (Храм Спокути Святого Сімейства). Завершення будівництва каталонської церкви планується під кінець 2026 року. 

Храм складається з трьох фасадів, і є одним з фасад Різдва, який був збудований ще Антоні Гауді. Наступний фасад  - фасад Слави і фасад Пристрастей. Знахідка архітектури, захоплююча краса і місце, де мільйони туристів готові затамувати подих.

Наступним місцем, яке ми відвідали у Барселоні був Парк Гуеля. Доїхати туди можна зеленою лінією метро і вийти на зупинці Lesseps. Найпрекрасніші види відкриваються саме з вершини гори: відкриті небосхили, вулиці і горизонт з океаном навпроти.

Пекуча, оточена пальмами, наповнена сонцем і морем – ось вона справжня Іспанія. А мешканці її спочатку вважають себе каталонцями, після жителями Барселони, а лише потім іспанцями. Надзвичайно милі і готові допомогти завжди. Навіть тоді, коли не зовсім розуміють англійську, візьмуть тебе за руку і покажуть потрібне тобі місце.

Останній день нашої подорожі був найтеплішим. Пляжа Барселонетта була переповненна людьми, а ми з Монікою загадували бажання і закидували монети далеко у море.

Встигнули попрощатися з хвилями, насолодитись останніми проміннями сонця і залишити спогади на сторінках спільної іспанської історії.

Іспанія – єдина з країн Європи, яка посідає почесне перше місце за кількістю барів, пабів і ресторанів.  Іспанія – країна, яка підкорила серце багатьох туристів, але одночасно залишається неперевершеною для своїх мешканців. І недаремно колись писав Карлос Сафон: „Барселона — колдунья, понимаете? Она проникает тебе под кожу и завладевает твоей душой, а ты этого даже не замечаешь”. І якщо Ти ще досі стоїш на роздоріжжі і не знаєш, куди летіти - за пошуками пригод і вражень лише туди!

                        Ed Sheeran - Barcelona 

                              Decide on me

Душевний спокій перебиває шум міського транспорту, я, залишена головним болем в чиїсь голові, очікую змін.

Я пам’ятаю минулорічну осінь, коли обіцянки здавались вічністю, а сьогодні такі ж обіцянки намагаються дурманити голову знов. Вкотре говорю собі, що піддаватись легким інтригам варто б було у дешевих французьких романах, де головний герой замовляє тобі Шардонне.

Сьогодні ж ми мусимо бути сильними і стійкими до будь- яких змін і речей, які болять десь на маленькому залишку серця.

 Я обіцяла собі кожного року після : « Переставай жити людьми, враженнями, спогадами, забувай ці місця. Вони для душі нічого не будуть варті, це зовсім інша пісня ».

 Ти знову вмикаєш старий телефон, де тисячі смсок згортаються теплим спогадом і торкають твого серця ніжно. Немов ще вчора поцілована сонцем сиділа, читаючи улюблену книгу давнозабутого маминого письменника. Голова була вільна від думок, ковтала сторінки, наче маленьке голодне вовченя, яке вперше знайшло свою здобич.

Я колись починала писати багато речень пов’язаними лиш спільними прикметниками і дієсловами, і жодні з них не змогли б вмістити мою любов, мою щиру і віддану віру у те, що поруч дійсно існує чи існуватиме той, поруч з ким мені не будуть страшні жодні зливи і блискавки. Я не хочу, щоб він розумів мене без слів. Я хочу навчитись відчувати його по-справжньому ( крок за кроком, подих за подихом). І усією своєю безмежною, дитячою, наївною вірою розуміти, що цей той ніколи і нікому не дасть мене образити. Знайде слова, які мене заспокоять, вкриє ще однією ковдрою, коли я замерзну, і віддасть останнє, що матиме лише для того, щоб моє обличчя було щасливішим. Тоді мені дійсно не будуть потрібні слова, щоб виразити любов до Тебе, Ти це відчуєш, Ти це побачиш в моїх очах, а поки що ні до чого мене не змушуй…

            The Lumineers - Sleep On The Floor

Квиток в один кінець

З континента на континент збирати тепло у жменю.

Забуваючи власне ім’я, зустрічати тебе літаками в                                         аеропортах.

Я б хотіла залишити крихту тепла у тебе під 
                          светром - в кишені.

Я б хотіла, щоб ти забув усі правила гри, які ти так                                    влучно складав.

На порозі стояти, торкаючи кінчиків пальців.

За вікном вже світанок, філіжанки і кава на двох.

Якщо починається мій найпрекрасніший ранок, 

то лише поруч з тим, хто вартий моїх думок.

                     Sam Smith – Stay with me

                

Порожня пляшка вина потребує дійсно вартісного бажання

 Я вірю у силу бажань, тому опишу історію, яка відбулась завдяки їхньому здійсненню.

 Я думаю, що підкорення Евересту не принесе стільки вражень, коли ти підіймаєшся на вежу  і перед твоїми очима вечірніми вогнями запалюється Париж.

Місто, яке здіймає і підносить до неба. Місто, у якому мистецтво, музика і внутрішній голоси зливаються в одне єдине.

 Я летіла в літаку і не вірила досі, що за годину я буду в одній з найчарівніших столиць світу.

За вікнами транспорту відкрився незрівняний пейзаж французьких полів. Я не могла відірвати очей від краси, і не могла уявити, що ось вона Франція, такою як я її уявляла. Бігала сторінками різних книжок, переглядала не один фільм французького кінематографу, а коли опинилася там, зрозуміла : всі слова, прочитані мною колись -  підтвердились!

Завела роман з солодкими відтінками, наче галаретки вечірнього неба, краєвидами.. Пекарні не лише вранці манили своїми круасанами і багетами. А французьке брю з сиром – історія, яке не потребує вказівок.

Погулявши трохи міськими вулицями, я зрозуміла, чому найвідоміші артисти і художними народились тут. Чому Montmartre і Notre dame de Paris місця, де краще один раз побувати, ніж мільйони разів почути.

Вражень більше, ніж достатньо, і повертатися я не хотіла. Останню годину перебування там, хотіла розтягнути на вічність.

Французи особливі тим, що їм немає куди поспішати. Вони живуть у відчутті цілковитого затишку  і спокою. Ранкове cafe au lait, поруч зі столиком свіжа газета і час зупиняється в будь-якій кав’ярні посеред паризької вуличної краси.

Моя поїздка дала мені можливість вперше скористатись з couchsurfingu, познайомитись з творчим і наполегливими музикантом, близької нам обом Північної Венеції.

Пробігала сторінками Хемінгуея « Париж- це свято, яке завжди з тобою », і не можу не погодитись, що побувавши там один раз, він залишається з тобою назавжди.

Я вмикаю Tirsena, відчуваю себе головною героїнею фільму «Amelie » і виринати з-під ковдри паризького тепла я не хочу. Місця щасливих людей, де черги сягають години під визначними пам’ятками міста, тепло кав’ярень і світанки о 8, коли за вікном синьою ковдрою небо з головою вкрите. Париж вартий того, щоб в нього закохуватись і поруч з ним мліти.

                Yann Tiersen – La Valse Des Monstres