Одна з найпрекранісніших казок, яку можна було б написати
Я не вмію і не хочу насолоджуватись спокоєм і відпочинком. Я
звикла кудись йти, бігти, робити все, тільки не затримуватись на одному місці.
Я не люблю подорожувати автостопом, тому взяла завчасно замовлені квитки, і
попрямувала до міста сотні мостів і тисячі гномів. Міста, яке омивалось 5-тьома
річками, утворюючи своєрідний обмежений від навколишнього світу, острів.
Вроцлав, наче розташований на перехресті усіх доріг, лише 360 кілометрів до Варшави, 380 до Відня, 360 до Берліну і тільки 260 - до Праги. Такий собі центр Європейського перетину.
Місто мостів, довгих вулиць, прекрасного старого центру, крім
цього яскравість кольорів не змінюється навіть якщо на вулиці похмура погода. Нажаль,
день, коли я відвідала Вроцлав був дощовий, і насправді важко було знайти хоча один-єдиний промінчик сонця, але це не стало
причиною поганого настрою.
Місто немає однозначного архітектурного стилю, а все це
зумовлено тим, що належало воно не лише полякам, але й німцям, чехам, угорцям
та австрійцям. Поєднання готики та бароко, те що я люблю. Немає однорідного
стилю і відчуття, що кожна наступна вулиця, це ще один маленький світ, який
притягує у свої тенети. Проходячи повз Ринок, я намагалась знайти кожного
маленького мешканця-гнома, який завжди вміло і спритно ховався. Нарахувала я їх
лише 20, і тепер я розумію, що « моя гра
в піжмурки » не вдалась. Оскільки, їх налічують близько 50-ти.
Прямую далі, поруч знаходиться величезний костел Святої
Єлизавети, на його верхівці можна побачити усю панораму Вроцлава. Вночі вона
точно виглядає краще.
Старовинна частина Вроцлава –це Тумський острів до якого можна
дійти, пройшовши довгий зелений міст з величезною кількістю замків. Так,
славнозвісний міст усіх закоханих, і я навіть мимоволі загадала на ньому бажання.
Тумський острів легко побачити поміж дерев, споруди в ньому збудовані з червоного
каменю. Саме тут колись був центр міста, однак після пожежі його перенесли.
