Нічні розмови або які вони поцілунки, залишені на комірці
твого светру.
П’ятниця. Вечір. Ти сидиш напроти - замовляєш
собі терпкий, кисло-солодкий наркотик.
За барною стійкою зустрічаєшся поглядом
з дівчиною. Плануєш поцілувати її цього ж вечора.
Бути закоханим чи приреченим?
Вирішувати Тобі.
Цей колір бордо Тобі надто личить. У ньому ти схожий на
гордого короля, за плечима якого не одне кооролівство. А поруч, звісно та, від
якої хочеться шаленіти, коли тільки звучить її ім’я.
Реальність проста. Ти замовиш, звичайно ще один джин. Характерний
для справжніх чоловіків, яким вже давно за тридцять. Зазирнеш в кишеню у
пошуках ще однієї сигарети. Пізніше зустрінеш її на вулиці з розтертою губною
помадою, кольору твого светру.
Між вами зав’яжеться
розмова „типу
гарно виглядаєш”.
„ Ти хочеш зі мною переспати?, - відповідаю,- знайди собі молодшу і більше адекватнішу. Я вже
піду”.
Починається дощ, і ти як справжній чоловік зобов’язаний провести її додому. А вже
наступного ранку ти не згадаєш нічого, окрім помади кольору твого улюбленого
светру і телефонний номер, залишений на серветці.
