Мій
внутрішній спектор
Сніданки в ліжко,
цілує ніжно,
торкаючись кінчиками вуст у чоло.
торкаючись кінчиками вуст у чоло.
Мені з ним так тепло,
віддано, просто, ніжно.
Відчуття, ніби моє
життя –це його.
Я не хочу змінювати
стан речей, бо добре, коли він
поруч,
поруч,
Я хочу, щоб усе так
залишилось, саме так і було.
Присмак кави, я досі
відчуваю на вустах.
Скажи чому, ти приходиш
лише у снах?
Чому кожного разу
торкаюсь тебе поглядом подумки,
Я відчуваю шалений
табун мурах?
Внутрішні сенсори
налаштовують мене на березень
серед зими.
серед зими.
Ти знаєш, море
розливається хвилями,
як словосполучення значення « Ми».
як словосполучення значення « Ми».
Я не буду такою як
була « до» і якою « після».
Згадуй мене тоді,
коли раптово забуваєш вдома ключі
від дверей,
від дверей,
Виходячи з під’їзду, залишивши мені свої від серця свого….
Немає коментарів:
Дописати коментар