I'm a museum
full of art but you had your eyes shut
Довго
загартовувала власний характер і терпимість до маленьких сутичок і суперечок.
Перейшла моя межа через край не лише у відношенні до найближчих. Міцно стиснувши
кулаки стримувала слова, які засідали, наче пекучий червоний перець в моєму
горлі.
Носила
на плечах сотні каменів з роздумами про свої і не зовсім вчинки.
Одного
ранку прокинувшись, підвівши вуста червоним, а очі виразно чорним, зрозуміла,
що моє внутрішнє
« Я » потребує змін. Вагомих і справжніх, не короткочасних, а постійних.
« Я » потребує змін. Вагомих і справжніх, не короткочасних, а постійних.
Перестала
бути м’ягкою
до слів, натомість - безпосередньою і принциповою до рішень. Пляшка
червоного змінила береги, зіпсувавши мій внутрішній білосніжний стержень, і я
цьому рада.
Коли
маєте бажання говорити - говоріть, не зважаючи на те, якими паскудними і
їдючими будуть слова. Краще до чортів у душі болітиме серце, але душа буде
вільною, наче птах, який відлітає, покидаючи рідну домівку.
Мене
більше не болить і не болітиме, бо ти залишений прочитаним розділом на
книжковій полиці.
Game over, діли ліжко з іншою.
Немає коментарів:
Дописати коментар