пʼятниця, 11 листопада 2016 р.


 I'm a museum full of art but you had your eyes shut

Коли вино переливається через край, вмить стаєш розсудливішою і розумієш скільки слів не сказала  якби не..
Довго загартовувала власний характер і терпимість до маленьких сутичок і суперечок. Перейшла моя межа через край не лише у відношенні до найближчих. Міцно стиснувши кулаки стримувала слова, які засідали, наче пекучий червоний перець в моєму горлі.
Носила на плечах сотні каменів з роздумами про свої і не зовсім вчинки.
Одного ранку прокинувшись, підвівши вуста червоним, а очі виразно чорним, зрозуміла, що моє внутрішнє 
« Я » потребує змін. Вагомих і справжніх, не короткочасних, а постійних.
Перестала бути мягкою до слів, натомість -   безпосередньою і принциповою до рішень. Пляшка червоного  змінила береги, зіпсувавши мій внутрішній білосніжний стержень, і я цьому рада.
Коли маєте бажання говорити - говоріть, не зважаючи на те, якими паскудними і їдючими будуть слова. Краще до чортів у душі болітиме серце, але душа буде вільною, наче птах, який відлітає, покидаючи рідну домівку.
Мене більше не болить і не болітиме, бо ти залишений прочитаним розділом на книжковій полиці.

           Game over, діли ліжко з іншою.


Немає коментарів: