Siła marzeń

Закохуватись можна лише раз у житті по-справжньому, тому не марнуйте час і закохуйтесь у Італію.

Цього року вибір країни, у якій я хотіла провести літо був однозначним – Італія. Для мене це не країна, а закарбована у серці пам’ятка, яка вміщує у себе долину виноградників, найпрекраснішу архітектуру і найсмачнішу кухню. Місце, де ти забуваєш про час, правильне і збалансоване харчування, дзвінки до близьких. Тут хочеться  поставити все на паузу, відпочити від буденності, обов'язків і роботи.

Мій journey складався з декількох міст і містечок, включав в себе: Пескару, Рим, Ріміні, Сан-Маріно і Венецію. У Римі я була рік тому, але італійська  столиця настільки дивовижна і захоплююча, що хочеться сюди повертатись, вивчати її історію знову і знову з перших сторінок.

Першою зупинкою була Пескара, містечко на узбережжі Адріатичного моря, наповнене життям і туристами, які метушаться на вулицях, як мурашки.

Я зовсім не встигнула оглянути Пескару повністю, оскільки прилетіла у п'ятницю, а у суботу вранці ми з Віктором вже вирушили до Риму. Підтверджуємо однозначно і одноголосно, що пляжі там  чисті, гарні, а вода у морі теплесенька.

Рим – друга зупинка і у нас  лише два дні, щоби відкрити столицю, опинитись біля Собору Святого Петра, піднятися на верхівку святого місця і перейняти усю історію резиденції Папи Римського. Рим був швидким, шаленим, з не одним десятком пройдених кілометрів і не одним вимкненим будильником о 5 ранку. Рим щоразу  відкривається як щось нове, але одночасно, як давнозабута книжка на верхівці книжкової полиці. І жодного разу Рим вранці не буде таким, яким ти побачиш його увечері.

Переліт був з Кракова компанією ryanair до Пескари, натомість повертались ми з Венеції до Варшави. Квитки  в дві сторони обійшлись нам в 230 зл, враховуючи лише ручну поклажу і купівлю білетів за півтора місяці до поїздки. Бюджет на одну особу протягом усієї поїздки складав 120 євро. Нам вистачило абсолютно на все: ми смакували піцу і пили Aperol Spritz у Римі близько Пантеону, купували продукти у місцевих магазинчиках для вечері в Ріміні, їли морозиво біля Fontana di Trevi. Для студентів це був відпочинок від буденності, справ і навчального семетру. Ми познайомились з місцевими жителями, завітали на кавову фабрику і співали пісні Океан Ельзи з навстіж відчиненими вікнами авто, перетинаючи кордон між Італією і Республікою Сан-Маріно. 

Стосовно помешкання  була інша ситуація, тому що у Пескарі ми залишились у мого знайомого італійця, але вже у Римі ми бронювали готель на дві ночі, куди входив сніданок/ Bed & Breakfast Rome Vaticano Suite (готель), який розташовувався він недалеко від Резиденції Папи Римського. Ціна двомісного номеру - 95 євро. Варто теж пам’ятати про tax (додаткову оплату в кожній країні), іншими словами туристичний збір, який складав 3,50 євро за одну ніч. Тобто, ще 14 євро за дві особи до основної суми.

Рим – місто з вічною історією, яке включає в себе усі види міського транспорту, як і кожна європейська столиця. Але найвигіднішим транспортом є метро, оскільки купуючи 24 -годинний квиток за 7 євро, можна їздити в будь-який кінець міста без обмежень. Ми здебільшого ходили пішки, взяли квиток лише в останній день, щоб ввечері встигнути подивитись на вечірній  Рим і вранці повернутись до вокзалу Tiburtina, де на нас чекатиме FLIXBUS до Ріміні.

Ватикан – одне з найменших країн світу, в якому розміщені усі органи римсько-католицької церкви, включаючи в себе резиденцію Папи Римського. Історія Ватикану сягає 1929 року, коли згідно Латеранському договору Ватикан здобув свою незалежність. Назва держави походить від назви горба на якому вона збудована. Кордон між Італією і Ватиканом проходить крізь Площу Святого Петра. Власне саме з неї відкривається неперевершений вид на Собор Святого Петра, будівництво якого тривало понад 120 років. Архітекторами храму були такі італійські митці як Донато Браманте, Рафаель Санті, Бальдазаре Перуцці, Антоніо да Сангалло, Мікеланджело, Джакомо да Віньола, Джакомо делла Порта, Карло Мадерно, Лоренцо Берніні та інші.

Нам вдалося не тільки опинитися всередині Собору, але й піднятися на верхівку Сикстинської капели. Верхівка куполу зсередини розписана відомими фресками Мікеланджело. Красу просто не передати словами. Вхід на верхівку купола коштує 8 євро, якщо Ви плануєте піднятися сходами ( 551 сходинка перед Вами, тому будьте готові!) або ж піднятися ліфтом за 10 євро. Сикстинська капела щоденно відчинена для відвідувачів, проте є також винятки: день, коли обирають нового Папу Римського. Ми були дуже задоволені, що змогли доторкнутись до історії і побачити усе власними очима.

Після Риму наша поїздка включала в себе пляжі і відпочинок біля моря. Отож, ми планували їхати до Ріміні. Квитки FLIXBUSOM я купувала за 2 місяці до поїздки за мінімальними цінами. Квиток Рим – Ріміні коштував 39 зл. Їхали ми 4 години, за вікнами відкривались несамовиті пейзажі, я лиш встигала робити фото, щоб залишити пам’ятку до наступного приїзду в Італію. Оскільки наша подорож включала в себе різні міста, і ми як студенти подорожували без власного авто. Вирушаючи вранці з Риму за 4 години перед нами відкрились сонячні пляжі невеличкого містечка Ріміні. Вже там ми насолоджувались сонцем, теплим морем і пляжем. Місто досить туристичне, молодіжне, відносно невелике, але у кожній частині є відкриті безкоштовні пляжі, тому кожен обов’язково знайде щось для себе. У Ріміні ми вирішили скористатись з одного міжнародного профілю couchsurfing, який дуже популярний не тільки у Європі, але й на Україні також. Це міжнародний профіль, який дозволяє безкоштовно залишитись у когось вдома, але також в будь-який момент хтось може залишитись у тебе. Крім того, що ця сторінка дозволяє познайомитись з мешканцями міста,  пропонуючи різні фестивалі і заходи, які відбуваються на території, яку ти відвідуєш. Завдяки цьому мої подорожі завжди насичені емоціями і враженнями, а ті люди, у яких я можу залишитись намагаються показати життя правдивого мешканця країни. З ними завжди знайдеться про що поговорити, де краще поїсти, куди піти, а також буде можливість відкрити для себе країну зовсім з іншого боку. Кількість людей, у яких ми могли залишитись було небагато, крім тих, кому писала я, були теж ті, які пропонували мені ночівлю у себе вдома.Абсолютно безкоштовно. Тому ми вирішили залишитись у Андреа. Він -  корінний італієць, з містечка Gatteo, у якому ми залишились на наступні два дні. Його будинок знаходився 20 км від Ріміні, тому він запропонував забрати нас з Ріміні і разом поїхати до себе. Завдяки цій міжнародній сторінці я познайомилась з більшістю своїх друзів за кордоном. Ми разом готували домашню пасту і брускетту з помідорами. Андреа показав нам декілька диких пляжів в околиці Ріміні, про існування яких туристи навіть не здогадуються. Ми відвідали водоспад у містечку Gabicce Mare, а потім на одному з узбережжів Pesaro спробували PIADINU. Це одна з традиційних італійських страв Романського регіону. Запечений лаваш зі свіжими овочами і декількома краплями оливкової олії. Просто і смачно. Замовити можна майже в кожному закладі в Італії.

Наступного дня ми позичили автомобіль і вирушили до Сан-Маріно. Офіційна назва цієї країни найсвітліша республіка Сан-Маріно. Є однією з найменших держав після Ватикану і Монако. Сан-Маріно дуже маленьке за розміром, але вважається однією з найбагатших держав у світі. Цікавим фактом є те, що Сан-Маріно не виходить до Європейського Союзу та Єврозони, проте використовує євро як свою офіційну валюту.

Територія Сан-Маріно поділяється на 9 областей, так званих кастеллі. Аккуавіва, Борго-Маджоре, Доманьяно, К'єзануова, Монтеджардіно, Сан-Марино, Серравалле, Фаетано, Фйорентіно. Проїзджаючи серпантинову стежку до веж, я відкрила вікно автомобіля і просто не могла розглянути усю красу. Хоча потім переконалась, що найпрекрасніші краєвиди відкриваються на вершині гори.

Ми вирішили навіть зупинитись на декілька хвилин, сісти у одній з відкритих реставрацій і замовити Aperol Spritz і маргариту. Краса, що перехоплює подих. І саме там переконуєшся, що в такі моменти зупиняється час. Стосовно подорожі машиною до Сан-Маріно хотіла б додати лише те, що з Ріміні туди можна доїхати за півгодини. Варто лише пам’ятати про те, що більшість доріг у Італії платні і за перетин, так званого кордону, ми заплатили 2 євро. Варто звернути на трасі у напрямку Rimini Zud і перед Вами відкриється пряма дорога до Сан-Маріно. Крім того, також можна їхати автобусом з Ріміні до Сан-Маріно з головного вокзалу Ріміні. Поїздка в одну сторону буде коштувати 6 євро. Доступний розклад автобусів є на таблицях і маршрутах всередині вокзалу.

Венеція була останньою зупинкою нашої італійської подорожі. Житло у Венеції ми не бронювали, оскільки приїхали вранці, і у ввечері уже поверталися літаком до Варшави. На замітку туристам, раджу не бронювати житло у Венеції, оскільки це одне з найдорожчих міст Північної Італії. Краще забронювати апартаменти у містечку поблизу - Mestre. Там краще всього залишити також автомобіль на парківці, і доїхати до Венеції трамваєм або автобусом. Проїзд коштує всього лише 1,5 євро. Квитки краще купувати на зупинці у автоматах, або у водія. Ризикувати не варто, бо штрафи великі ( близько 60 євро).

Квиток Ріміні – Венеція коштував 35 зл, без жодних резервацій. Відмінність flixbus у Польщі та за кордоном досить велика, оскільки квитки у Польщі з Жешува чи Кракова до Варшави коштують значно дорожче, ніж у Італії чи Нідерландах. Усі квитки краще купувати заздалегідь, Ви матимете можливість заощадити близько 10-15 євро. Якщо рівняти ціну автобусу і потягу, ціна квитків на потяг удвічі дорожча, ніж на автобус. Так як поверталися ми з Венеції до Варшави, квиток до Аеропорту Тревизо ( з якого зазвичай летять лоукости ) з Венеції коштував 12 євро. Час подорожі близько 30-40 хвилин. Квиток можна придбати у водія, але теж є можливість купити на сторінці перевізника. Тоді можна заощаджуючи 2 євро, квиток коштуватиме 10 євро.

Я вже мала можливість відвідати Венецію минулого року взимку. Але дала собі обіцянку, що приїду сюди знову. Красу цього міста не можна вмістити в одне речення. Кожна вулиця, кожен канал, кожна площа варта того, щоби затриматись і затамувати подих. А площа Сан-Марко – найгостинніша вітальня Європи. Як на мене, одне з місць для освідчення, що могло б зробити конкуренцію Парижу і омріяній Ейфелевій вежі.

Вузенькі вулиці, незліченні кількість туристів і каналів, шум і гамір на міських площах, але барви, мозаїка і оригінальність архітектури міста дозволяє впевнено зазирнути в епоху Середньовіччя і Ренесансу, де звучить музика Антоніо Вівальді. Втомитись тут неможливо, бо прокидаючись вранці, тебе магнітом тягне до місць живої архітектури, просочених Венеціанською ностальгією.

А після, повернувшись до Варшави, я переконалась, що ця поїздка до сонячної країни точно не була останньою. Італія – це не країна, а почуття. І щоби відчути її, варто приїхати сюди  і віддатись наймилозвучнішій мові, найсмачнішій кухні і  найдивовижнішій архітектурі повністю. Італія не залишить байдужим нікого, лише відкриє навстіж руки і чекатиме на наступний візит.