Siła marzeń

Місто, яке дало поштовх натхненню, яке довго нудилось всередині мене, я  не  могла не подякувати :)

   - Питер за окном наслаждается мной.                                              - Сегодня я с тобой, а потом кто?
  - А потом ты не со мной?

    

Ніколи не знаєш на якому узбіччі дороги чи доріг тебе схопить муза за руку і мовить: " Пиши. Вже. Ось тут." Перечитуючи усе, що я писала протягом останніх двох –трьох років грішно смішно назвати писаниною, читацький щоденник мрій, бажань та реальностей. Завжди дивувалась, де шукати того натхнення. Можливо, це засіб подібний на ліки,які продають за особливим рецептом?Можливо, це нічний сон, який переростає у ранковий натхненний день? Можливо, це дрібниці, які створюють наше життя переходячи з одного етапу в інший?

Одного понеділка я вирішила змінити своє життя і поїхати у місце, де не була ніколи, а лише мріяла там бути. Місто, яке розквітало безмежністю  білих ночей, витонченістю ліній бароко та класицизму.

Місто,у якому жилося інакше, вірилося більше, змінювалось життя частіше. Місто, у якому навіть небо було теплішого відтінку. Саме там я втрачала міру часу, намагалася насолодитись усім (навіть проходячи повз кав’ярні,вдихала аромат не їжі,намагалась запам’ятати  атмосферу кожного закладу ,кожну  його деталь.) Хотілося  смакувати краплини дощу на дотик, ковтнути якомога більше інформації. Блукаючи вулицями,які в перший же день стали рідними хотіла перейняти усю гармонію , усю їхню красу. Відчуття того, що навіть повітря там має інший смак. Важко порівняти його з чимось іншим. Це скоріше маленьке вікно з прямою дорогою в велику панянку Європу. Для мене це була моя зона комфорту. Це місце,де хочеться писати писати писати,творити творити і множити ці слова тричі. Немає значення якою буде погода сьогодні, завтра чи в наступному році. Головне ,що я відчула- це місто дихає теплом, не зважаючи на погоду. Місто, де хочеться жити, а не існувати, хочеться закохуватись і на думку приходять  рядки із джазових пісень Чайковської:

Небо дарує тiльки повеснi

А мрiї на майбутнє зберегти чи нi?

I я чекаю, знов чекаю,

А мiсто не моє без тебе у вiкнi

Ранок дарує новий день менi ,

А я тримаю нiч i вiчнiсть самоти

Не хочу вiдпускати ,

Бо без тебе все не варто.