Якби можна було
описати любов,
я б зібрала
наймилозвучніші в
світі слова
і складала
б з
них
вірші.
вірші.
Пам’ятаєш почуття, яке дає тобі крила і ти можеш без жодних сумнівів летіти? Мені не хочеться стояти тут під дощем, намагатись сказати очима тобі те, що ти так довго не сприймав або ж не хотів зрозуміти. Ось ці тексти відчайдушні, однакові хочеться виражати нецензурною лексикою, (часом) прозою. В душі народжуються не любов,а пухлини ракові. Моя сміливість дозволяє ходити по битому склу босою.
Хочеться дій ,вчинків,а не повідомлень зі словами: ”Як ти?”
Хочу
бути не черговим бійцем на передовій,а твоїм основним
полоненим. Припинити
війну дій,давши спокій думкам шаленим. Напевно
в дитинстві мені
приділяли надто багато уваги,тепер від її нестачі(бракне слів),відчувається обмеження у спілкуванні близьких
та друзів.
Виникає
залежність з першого погляду:
’’- Ось
цілуй вуста.
-Тримай пляшку з вином
моїм. ”
Його
ніжність дозволяє писати про
себе статті,не зважаючи на незакінчену ще журналістську вищу.Хочеться називати його своїм,не в ролі займенника,а в ролі
найближчого.
( Розділ п'ятий власної
книжки. Те, чим хотіла
поділитись)
Немає коментарів:
Дописати коментар