Hello from the outside
Теплими словами розпочинаються розділи нових книг. Мій місяць листопад змінює колір з ніжно-жовтого на багряно-червоний. Філіжанки кави збільшуються до максимуму.
Дзвінки стають короткими,кількість непрочитаних смс швидко зростає до сотні.
Пам’ятаєш ,спільні пісні та теплі обійми?
Спільне місто змінило думки. Тоді вони були різні,а тепер стали подібними. Я намагалась переконувати себе у сприйнятті вже моєї дісності. Був момент ,коли я хотіла залишити все
як є,проте ,був момент,коли я ще більше хотіла усе змінити.
Ми не любимо говорити про нас,справжніх і до болю відданих комусь. Десь там б’ється серце,наповненне любов’ю тільки до однієї людини. І чомусь ,завжди ця любов приносить
з собою смуток і внутрішню прірву. Я не хочу заповнювати порожнечу кимось іншим,
знаючи що десь поруч є ти.
Бувають моменти ,які одним повідомленням змінюють наше життя. Ось перед тобою дійсність,всього на всього єдина мить,яка змушує тебе стати іншим. Я рідко зустрічаю тих,
поруч з якими хочеться жити. Завжди поруч тільки ті,з якими існуєш і не більше.
поруч з якими хочеться жити. Завжди поруч тільки ті,з якими існуєш і не більше.
Ось він.З першого рядка,погляду,слів став рідним. Отим близьким,які зустрічаються так рідко(!)
Якби він був подарунком на вітрині,то я б була тією маленькою дівчинкою,яка безупину смикала маму за руку зі словами:”Купи ось це,будь ласка!” Ще вранці я не хотіла початку цього дня,
але вечір дав мені певний стимул прокинутись завтра. Можливо,що це лише початок і надіюсь на те,що цей початок матиме вдалий кінець.
Немає коментарів:
Дописати коментар