Siła marzeń

Home is not where, you are from, it’ s where you belong. Some of us travel the whole world to find it. Others, find it in a person.

Ця закоханість була подібна на синє безкрайнє море, яке цілувало берег своїми хвилями, обережно торкаючись білого піску. Небо, наче хтось торкнув пензлем акварелі, блідо- рожеві пасма змінювались блакитно- сірими. Враження, наче світанок і захід сонця вирішили обійнятись руками. Якщо на мить уявити, яка пісня грала за лаштунками, переконана, що це мелодійний джаз MOON RIVER у виконанні Вакарчука.

Ти слухав колись як говорять між собою хвилі? Яким ніжним тоненьким голосом, неначе намисто пронизує їхню мелодію вітер? Хочеться на мить затамувати подих, лише слухати і танути в  гармонійному поєднанні  звуків чи навіть самому стати безкрайнім морем, або ж теплим піском, нагрітим ранковим сонцем. Якими б тихими не були середземноморські океани не оминути їм штурмів кораблів та їхніх уламків. Це щось подібне на любов, коли  у суперечці починаєш кидатись образами, знищуючи усе : спогади, речі і навіть обійми втрачають свою теплоту, проте усе, що залишається після ( на поверхні)- це і є любов, яку ми повинні рятувати. Нехай від неї залишилась навіть менша її частина, але вона є. Жодному морю чи океану не хотілось би перейняти стихійне лихо, але якою б холодною не була вода там, пам’ятайте просту давно забуту істину :

’’ Ти стрибнеш і я стрибну!’’ Якщо в житті і є що рятувати, то тільки любов.