Siła marzeń

                          Твої грози пахнуть світлом (с)

Емоції, які важко підробити. Закоханість, яка зриває голову. Саме в такі моменти мозок йде у відпустку, а серце як відважний супутник приймає естафету, беручи ситуацію у свої руки.

 Якби кожного з Вас запитали, чи пам’ятаєте саме ту закоханість, яка змінила ваше життя, ваш світогляд і після чого все пішло зовсім в іншому напрямку?

 Якою б була Ваша відповідь ?

Я чомусь завжди була переконана, що так, ось саме  ця закоханість. Я знаю, що це саме вона. Ба, більше, я ніколи в житті не відчувала нічого подібного. Пройшло декілька років і я зрозуміла, що одна єдина закоханість була дійсно моєю!

Це був липень. Я пам’ятаю його очі, його любов до спорту і червону футболку. Він був, є і буде найкращою підтримкою, опорою і допомогою в найважчі моменти.

Часами я була надто зла і мені хотілось сказати йому:

« Та пішов ти під три чорти». Він міг повертатись п’яним, міг дзвонити о півночі зі словами :

«Виходь, мені треба поговорити».

Міг говорити багато речей, і знав, що пройшов той час, коли вони на мене вплинуть і вже не зможуть мене зламати.

 Був період, коли ми не спілкувались, а був і такий, коли він був єдиний до кого я могла подзвонити.

Не знаю чому, але саме цю закоханість я пам’ятаю. Можливо пам’ятаю ще й тому, що була закохана в нього протягом довгого часу. А пізніше ми стали хорошими друзями. Не знаю, але написавши минулого літа невеликий уривок тексту, найближча сказала мені, що це її найулюбленіший шматочок (після його прочитання).

Іноді ми зустрічаємо людей, і виникають ситуації, коли все йде шкереберть, ми думаємо, що ніколи більше нічого разом не вийде. І жодні координати не перетнуться, щоб ми зустрілись і хоча б поговорили.

 Я не вірю в долю. Я вірю лише  те, що якщо це дійсно має бути твоїм, воно буде твоїм. Не важливі ні час, ні обставини, ні люди, які існують поруч.