Siła marzeń

                         Miasto morza i marzeń
                

Художник за вікном  був майстром своєї справи. Створення такого мальовничого шедевру потребує не лише таланту, але й витримки  його завершити, (не зіпсувавши жодним порухом пензля). Я не могла сконцентрувати свою увагу на кольорах, які пролітали надто швидко перед очима. Світанок розливався  синьо-блакитними відтінками теплої гуаші, небо ледь ставало рожевим.. За вікнами автобусу дорога, наче нагрівалася ранковим сонцем. Кольори сірого асфальту, природи та неба були підібрані так влучно, що жодний дисонанс не міг зіпсувати загального враження. Завдяки жовтому відтінку, який надавав ще більшої теплоти, водночас підкреслюючи лінію горизонту. Оточуючі  краєвиди створювали атмосферу дому, сонце повільно підіймалося з-поміж гір. Я була готова говорити сотню мільйонів разів, не лише Тобі, а кожному незнайомому :

 « Цей світ переповнений чудес немає жодних обмежень та мір. »

9.30 ранку, місто задихалось від автівок, перехожі стрімголов поспішали на роботу, а ми блукаючи незнайомим містом розглядали вулиці, шукаючи правильний напрямок.

Дахи з червоною черепицею, кольорові будинки та зелень – мальовничий Gdańsk, місто не літа, місто вічної весни. Там навіть квітам не треба цвісти, там цвітуть будинки.

 Сонце яскравим промінням торкало береги Балтійського моря. Я відчула себе як 4 роки тому на золотому березі Несебру. Де свобода нічим не обмежувалась, де вітер легким дотиком торкав мого волосся, де на мене не впливав ні час, ні простір.

Вийшовши  з міського транcпорту, який сполучав 3 міста, ми опинилось в Сопоті. Приморське місто – курорт знане ще з 1823 року. Пляжі, пісок, вічний запах моря, те чого бракувало моєму серцю протягом довгого- довгого часу.

Я закохалась. Від першого і до останнього моменту.

 Якби можна було збудувати маленький будиночок біля моря, де вікна виходили на холодний Балтик, а пісок дав змогу рости поруч апельсиновому саду, я б тут без жодних вагань залишилась. Тоді б я зупинилась, жила, писала  і нічого більше не потребувала.

Шкода, що апельсини не зможуть рости на піску, і зведення будинку потребує досить довгого часу. Проте ми без жодних вагань зуміли насолодитись поїздкою, яка перевернула думки і дала можливість вдихнути життя з новими силами.

І байдуже, що попереду чекає важкий день, мільйон справ і сил майже ні на що не залишилось.

Найкращі моменти ті, які згадуєш з теплотою в серці. Так ось, ця поїздка безумовно назавжди зігріватиме моє!