Siła marzeń

                    Персиковий відтінок гуаші

Мені на мить здалось, що любов забула переступити поріг мого будинку. Будинку у якому завжди ростимуть квіти, у подвір'я завжди заглядатиме сонце, а вітер з шумом колихатиме фіранки моїх вікон..

Поруч сидітиме Він. 

Той, заради якого життя набуватиме  сенсу. Поруч з яким, життя буде подібне на мить, швидку та емоційну, як перша закоханість. Він, безумовно, читатиме ранкову газету біля якої стоятиме кава, у ній дві неповних цукру (для впевненості ніколи б не кидала третьої, знала, що буде сердитись).

Його погляд знайомий і рідний нагадуватиме мені головного актора з американського фільму. Очі, відтінок яких подібний на фісташкові горіхи. Будуть терпкі на оцю миттєвість та жагучість (навіть для втіхи).

Ми познайомимось у якомусь кафе, можливо метро, а може він той, кого я знаю дуже давно?

Він добре пам’ятатиме мої перші вірші. У них я була наївною рабою, такою милосердно ніжною.

У мене мабуть навіть ніколи не з’явиться можливості написати Тобі! (Тому), кого я зустріну можливо завтра за рогом власного будинку. Але якщо твоя душа, або хоча б маленька її частина знаходиться в найближчому, тоді Я готова дякувати! Дякувати безмежно і віддано за те, що не зважаючи на безкінечну втому та втрату, я досі готова вірити. Вірити йому, коли він говорить : « Усе найкраще відбулось сьогодні і відбудеться завтра!»

Цілую між рядків у самісіньке серце..
Твоя