Siła marzeń

   Здається згори хтось дав моїм прямим 
                                        вірний напрямок **

Коли зустрічаєш випадково знайомі очі навпроти, в мене вистачає сміливості не зводити погляду. Я не люблю програвати, тому вмію завтримати на собі будь-який погляд.

За вікнами йде дощ.. Сильний і відчуття, що вода із тисячі відер ллється одночасно. Врешті я дочекалась.

Ця спека просто зводила з розуму, і мені набридло проводити дні вдома, а виходячи на вулицю перебігати від тіні до тіні я теж не в захваті.

Я ловлю моментами deja vu, і найголовніше мені хочеться це deja vu повторити ще енну кількість разів.

Вирішила, що варто вчасно закривати нудну книгу і йти з фільму, який тобі не до вподоби. З людьми напевно не все  так легко, оскільки на дні душі  ще є почуття того, що тебе дійсно щось зв’язує.

Два тижні вдома дали можливість оцінити все з іншої точки, з іншої координати...

Набридла надто солодка проза, і навіть її створення. Можливо тепер ця сторінка набуде іншого вигляду та змісту. Пробачення не прошу, бо рано чи пізно це мало статись.

І на закінчення раджу Вам ввімкнути Bastille-Flaws.

Good night!